Цього тижня «Формула-1» після дев’ятирічної паузи проведе гонку на «Сепанзі». Саме на легендарному малайзійському автодромі відбудеться перенесений через війну на Близькому Сході Гран-прі Бахрейну. Так, в історії чемпіонату вже траплялося, що з маркетингових причин гонку однієї країни приймала траса іншої. Але вперше це настільки явно підкреслює офіційна назва етапу: Гран-прі Бахрейну в Малайзії 2026.
Та будьмо чесними: для всіх фанатів цей вікенд точно асоціюватиметься насамперед із поверненням «Формули-1» на одну з найкультовіших трас 2000-х та 2010-х років.
Проте що ж зробило трек у Малайзії таким пам’ятним для фанатів «Формули-1», що навіть після дев’ятирічної відсутності в календарі новина про його повернення викликала стільки захоплення серед уболівальників і створила такий потужний позитивний вайб у соцмережах?
Перший повноцінний «тількедром», який на десятиліття зробив німця головним архітектором «Формули-1»
На відміну від сучасної епохи, коли «Формула-1» дедалі більше робить ставку на міські Гран-прі, перетворюючи гонки на масштабні шоу у мегаполісах і заробляючи на цьому шалені гроші, тридцять років тому чемпіонат був зовсім іншим. Основу календаря складали класичні стаціонарні автодроми, а вуличний етап у Монако залишався радше винятком, який лише підкреслював його унікальність.
У середині 1990-х «Формула-1» та її керівник Берні Екклстоун теж шукали нові можливості для заробітку, тому активно придивлялися до азійського ринку, де інтерес до чемпіонату стрімко зростав, а єдиним етапом у регіоні досі залишався Гран-прі Японії.
І тут підвернулася Малайзія. На початку 1990-х країна переживала масштабну модернізацію, а прем’єр-міністр Махатхір Мохамад розглядав спорт як одну з вітрин нової Малайзії. Одним із ключових проєктів і стало будівництво сучасного автодрому міжнародного рівня.
Кажуть, остаточно ідея провести Гран-прі «Формули-1» захопила Махатхіра після відвідування Гран-прі Португалії у 1996 році. Побачивши масштаб події, він розпочав переговори з Екклстоуном. Відповідь британця була простою: хочете «Формулу-1» – будуйте спеціалізований автодром.
Саме Екклстоун привів у проєкт його побудови Германа Тільке, який згодом стане найвідомішим архітектором трас «Формули-1». На той момент німець уже встиг попрацювати над модернізацією Остеррайхрингу – зараз це австрійський трек «Ред Булл Ринг». Проте саме «Сепанг» став першим автодромом, створеним Тільке з нуля.
Берні познайомив його з прем’єр-міністром Малайзії, а вже у грудні 1996 року був готовий генеральний план майбутнього автодрому. Менш ніж за півтора року його звели, а восени 1999-го «Сепанг» прийняв перший Гран-прі «Формули-1».
Успіх «Сепанга» фактично зробив Тільке головним архітектором сучасної «Формули-1». Упродовж наступних двох десятиліть саме він спроєктував більшість нових трас чемпіонату. А наприкінці 2000-х у паддоку прямо говорили, що замовлення на нові автодроми отримує лише одна людина – Герман Тільке.
І хоч згодом слово «тількедром» у фанатському середовищі «Формули-1» стало ледь не лайкою, а самого Тільке регулярно критикували за однотипність трас, величезні зони безпеки та любов до довгих прямих зі шпильками наприкінці, час показав, що далеко не всі його проєкти були невдалими. «Сепанг», а також траси в Бахрейні, Шанхаї, Стамбулі та Остіні зрештою завоювали любов уболівальників і вважаються успішними роботами німецького архітектора.
Пілотам подобається «Сепанг», бо це технічно складна траса, яка постійно кидає їм виклик. Завдяки своїй ширині трек дозволяє по-різному проходити окремі ділянки, підлаштовуючи траєкторії під власний стиль і особливості машини. Дві довгі прямі створюють можливості для обгонів у першому та останньому поворотах, а ще можна піти у пізню атаку й на гальмуванні у четвертий.
Водночас швидкісний другий та третій сектори вимагають ідеального балансу від боліда, а від гонщика – сміливості та точності.
14-й поворот «Сепанга» є одним із найскладніших на трасі. Пілотам доводиться гальмувати вже у правому віражі, а через невеликий підйом там можна легко припуститися помилки й заблокувати переднє колесо. Достатньо згадати гонку в Азербайджані, щоб припустити, що хтось у цьому повороті точно помилиться протягом вікенду.
Трек з унікальним кліматом
Якщо й шукати головну особливість «Сепанга», починати варто з погоди. Малайзія розташована неподалік екватора, тож спека, висока вологість і раптові тропічні зливи тут – звична річ. І не раз саме погода визначала перебіг гонок.
Втім, репутація «Сепанга» як траси, де постійно ллє, дещо перебільшена. За 19 років проведення Гран-прі Малайзії лише чотири гонки були дощовими.
Дебютний етап у 1999 році одразу продемонстрував примхливість місцевої погоди. Перед першим Гран-прі 37 днів поспіль у час, на який був запланований старт гонки, йшов дощ. Та вже за годину до початку першої практики опади припинилися й більше не завадили жодній із сесій гоночного вікенду. Хоча спека в ті дні була просто шаленою.
Якщо ж говорити про дощові Гран-прі Малайзії, то пам’ятними стали гонки 2001, 2009 та 2012 років.
«Феррарі» – жертва та переможець хаосу у 2001-му
Третій в історії Гран-прі Малайзії почався хаотично ще до старту. Через витік мастила Міхаелю Шумахеру довелося пересісти у запасний болід «Феррарі», що тоді ще дозволяли правила.
Потім проблеми виникли у Джанкарло Фізікелли. Пілот команди «Бенеттон» проґавив свою стартову позицію, а через правила не міг просто здати назад та стати на неї. У підсумку стартову процедуру довелося перервати та повторити, відклавши її на 10 хвилин, а дистанцію гонки скоротили на одне коло.
Після старту Шумахер і Рубенс Баррікелло одразу захопили лідерство, але вже на третьому колі все перевернулося. Після сходу гонщика «БАР-Хонда» Олів’є Паніса на трасі залишилося мастило. Майже одночасно з цим над «Сепангом» почалася тропічна злива. Обидва пілоти «Феррарі» не отримали від командного містка попередження про небезпечну ділянку на трасі, втратили зчеплення та вилетіли в гравій. На щастя для команди, обидва змогли повернутися на трасу.
Через зливу ще четверо гонщиків вилетіли за межі траси та зійшли після трьох кіл у гонці, а на трасу виїхав автомобіль безпеки.
Команда «Феррарі» одразу покликала своїх пілотів по дощову гуму, але й тут не обійшлося без пригод. Через плутанину у боксах Шумахер понад хвилину простояв позаду боліда Баррікелло, якого обслуговували механіки. У результаті перед рестартом боліди «Феррарі» опинилися лише на 10-й та 11-й позиціях.
Та, як це часто буває у Малайзії, дощ закінчився так само швидко, як і почався. Уже до сьомого кола злива вщухла, а на 11-му гонку відновили. Далі був камбек «Феррарі». Шумахер і Баррікелло стрімко прошили пелотон, і вже за п’ять кіл німець з 11-ї позиції вийшов у лідери. Незабаром на другу позицію піднявся й Баррікелло.
Так пілоти тієї самої легендарної та домінантної команди «Феррарі» перетворили провальний старт гонки на один із найяскравіших дублів в історії команди.
Запис тієї гонки навіть є у відритому доступі на офіційному сайті «Формули-1».
У 2009-му дощ не дозволив завершити гонку – пілоти отримали половину очок, а Райкконен створив мем
Другу декаду історії Гран-прі Малайзії у «Формулі-1» відкрила гонка, яку не вдалося завершити. Хоча кваліфікація у квітні 2009 року пройшла на сухому асфальті, ще до старту гонки всі знали: дощ неминуче буде.
Стартувавши з поулу, пілот сенсаційної тоді команди «Браун» Дженсон Баттон, який наприкінці сезону здобуде свій єдиний чемпіонський титул, уже на першому колі відкотився на четверте місце. Втім, ще до зливи британець повернув собі лідерство.
Через тропічну зливу заїзд на 33-му колі зупинили червоним прапором, а сутінки та відсутність штучного освітлення на автодромі не дозволили його відновити. Вп’яте в історії та вперше з 1991 року пілоти отримали лише половину очок, бо пелотон не подолав 75% гоночної дистанції.
Окремий сюжет подарувала команда «Феррарі». На 18-му колі вони ризикнули й ще до початку опадів перевзули Кімі Райкконена в екстремально дощовий комплект шин. Але ставка не зіграла: опадів не було ще кілька кіл, а фін за цей час втрачав до 20 секунд на колі та фактично знищив свій комплект гуми.
Коли опади все ж накрили «Сепанг», то спершу це був легкий дощ. Частина пілотів занадто рано перейшла на дощову гуму й була змушена знову заїжджати в бокси. Натомість гонщик «Тойоти» Тімо Глок завдяки вдалому вибору проміжних шин прорвався на другу позицію.
Райкконен тим часом залишався у хвості пелотону на зношеному сухим треком комплекті та до появи червоних прапорів ще двічі заїхав у бокси у момент, коли вартувало б перетерпіти ще кілька кіл.
Бо на 31-му колі полило по-справжньому. Пілоти один за одним почали вилітати з траси, що спершу призвело до появи автомобіля безпеки, а згодом і до зупинки перегонів.
Перемогу святкував Дженсон Баттон, другим став Нік Хайдфельд, третім – Тімо Глок. А одним із головних символів того дня залишився Райкконен: поки суперники чекали на можливий рестарт, фін спокійно смакував морозиво в боксах «Феррарі», бо вже не планував стартувати через проблеми із системою KERS. Цей кадр став одним із найвідоміших мемів «Формули-1» кінця 2000-х.
А гонка отримала славу однієї із найбільш дощових в історії «Формули-1», аж поки у 2021 році не «відбулося» Гран-прі Бельгії у Спа.
Алонсо не дозволив Пересу на 8 років раніше здобути свою першу перемогу
Вже за три роки історія з дощовим Гран-прі та червоним прапором на «Сепангу» повторилася. Але цього разу гонку все ж вдалося відновити, а світ «Формули-1» відкрив для себе нову зірку в особі Серхіо Переса.
Тоді 22-річний мексиканець проводив лише свій другий сезон у чемпіонаті, проте того вікенду раптом опинився у боротьбі не просто за перший подіум у кар’єрі, а й за перемогу.
Після потрапляння до топ-10 кваліфікації за кермом «Заубера» Перес і його команда ідеально зорієнтувалися на початку дощової гонки. Побачивши, що опади лише посилюються, вони вже після першого кола перейшли з проміжної на екстремально дощову гуму, зробивши це раніше за всіх суперників. Саме це дозволило Чеко піднятися до топ-3 ще до появи червоних прапорів на сьомому колі.
За перехідних погодних умов завжди є ті, хто ловить свій шанс, і ті, хто його втрачає. Під час переходу з екстремально дощової гуми на проміжну найбільше виграли саме Перес і пілот «Феррарі» Фернандо Алонсо.
Після хвилі піт-стопів на 16-му колі Чеко очолив гонку, але іспанець, який до того йшов п’ятим, опинився просто в нього на хвості. Завдяки прогрітим у грілках шинам Алонсо обійшов мексиканця та до середини дистанції створив запас у 7 секунд.
А от на підсихаючій трасі все перевернулося. Перес не лише стримав позаду Гемілтона та Феттеля, а й знайшов темп, завдяки якому почав відігравати в Алонсо приблизно по 0,7 секунди з кола. До 40-го кола їх розділяла лише секунда, тож у «Феррарі» першими ризикнули перейти на сліки.
Однак це лише відтермінувало розв’язку. Після свого піт-стопу Перес на «суперсофті» швидко ліквідував відставання, знову наздогнав Алонсо, який був на «медіумі», і за шість кіл до фінішу вже був у зоні DRS – боліди розділяли лише пів секунди.
І саме тоді сталася помилка, яка коштувала мексиканцю перемоги. Чеко зачепив мокру частину траси й замість того, щоб вписатися в поворот, поїхав прямо, ледь не опинившись у гравії. Відрив знову виріс до п’яти секунд, а разом із ним розтанули й шанси на першу перемогу в кар’єрі.
Попри це, саме після Малайзії всі по-справжньому звернули увагу на талант Переса. До кінця сезону він проявив себе як чудовий пілот у роботі із гумою, здобув подіум у Монці та отримав запрошення від «Макларен» замінити Гемілтона, який переходив до «Мерседес». Втім, шанс на першу перемогу Чеко довелося чекати ще вісім років – до Гран-прі Сахіра, який проходив… у Бахрейні. Алонсо ж здобув свою 28-му перемогу в кар’єрі.
Проте який же вайб ностальгії дарує той факт, що через 14 років вони з Пересом знову приїдуть до Малайзії. Щоправда, цього разу вже без реальних шансів поборотися за перемогу.
Двічі гонки в Малайзії впливали на боротьбу за титул
З 19 Гран-прі Малайзії більшість, а саме 15, припадали на старт сезону, переважно наприкінці березня або на початку квітня. Та у двох із чотирьох випадків, коли «Сепанг» приймав гонку восени, її результати мали колосальний вплив на боротьбу за чемпіонство.
Перший такий випадок стався вже на дебютному Гран-прі Малайзії у 1999 році.
Скандальний дубль «Феррарі» та Шумахер у ролі другого пілота
Сезон 1999 року став переломним для чемпіонату та «Феррарі». Після 16 років без успіхів Скудерія нарешті повернула собі Кубок конструкторів, а паралельно Едді Ірвайн з Мікою Хаккіненом боролися за титул пілотів.
Саме на тлі цієї розв’язки сезону «Формула-1» вперше приїхала до Малайзії. Дебютний Гран-прі був передостаннім етапом чемпіонату, тож інтерес до гонки був підвищений. Додатково його підігрів і камбек Міхаеля Шумахера.
Майбутній «Червоний барон» щойно відновився після перелому ноги, якого зазнав у аварії на Гран-прі Великої Британії. З його останнього старту минуло сім гонок, і німець повернувся за кермо «Феррарі», аби допомогти команді завоювати титул.
Камбек німця вийшов тріумфальним: поул із перевагою майже в секунду над Ірвайном, який став другим. Другий ряд стартової решітки забрали пілоти «Макларен».
Але в гонці сталося дещо унікальне. Шумахер фактично перетворився на пересувну шикану для Міки Хаккінена, стримуючи фіна позаду Ірвайна, ставши вінгменом для свого напарника. Після старту, де перша четвірка зберегла свої позиції, вже на 4-му колі Міхаель пропустив напарника вперед і взявся за брудну командну роботу.
Щоправда, план «Феррарі» ледь не провалився вже за коло, коли Девід Култхард у контактній боротьбі обійшов Шумахера. Та допомогла «Феррарі» ненадійність боліда «Макларен» – за десять кіл британець зійшов через проблеми з паливною системою.
Та хоч як далі Хаккінен не намагався пройти Шумахера, зробити цього він не зміг. Не допомогли ані атаки на трасі, ані спроба провести швидший піт-стоп, коли йому залили лише частину пального під час дозаправки, щоб швидше повернути фіна на трасу попереду Міхаеля. Усе було марно: після необачності на початку гонки Шумахер більше не схибив і на всі 100% виконав свою роль, стримуючи Хаккінена доти, доки той вдруге не поїхав у бокси. Після цього німець повернув лідерство Ірвайну.
Та головна драма чекала вже після фінішу. Стюарди дискваліфікували обидва боліди «Феррарі» через нібито порушення технічного регламенту: аеродинамічні дефлектори перед бічними понтонами виявилися на 1 мм ширшими за допустиму норму.
Це рішення достроково робило чемпіонами і Міку Хаккінена, і «Макларен».
Команда «Феррарі» одразу подала протест, і вже за шість днів його задовольнили. Міжнародний апеляційний суд ФІА дійшов висновку, що вимірювання на трасі «Сепанг» проводилися недостатньо точним обладнанням, а повторна перевірка підтвердила відповідність деталей технічному регламенту – в межах допустимої похибки. Дубль «Феррарі» повернули, а чемпіонська інтрига дожила до фінального етапу у Японії.
І хай Хаккінен виграв наступну гонку та став чемпіоном, подвійний подіум «Феррарі» та черговий схід Култхарда у Японії принесли італійській команді Кубок конструкторів.
«Щось або хтось не хоче, щоб я переміг цього року»
У 2016 році гонка в Малайзії стала переломною у чемпіонській битві всередині команди «Мерседес». До завершення сезону залишалося ще шість етапів, але протистояння між Льюїсом Гемілтоном і Ніко Росбергом того року було настільки запеклим, що очки на кожному Гран-прі були на вагу золота.
До етапу на «Сепанзі» Росберг підходив із серією з трьох перемог поспіль і перевагою у вісім балів. Проте до 41-го кола здавалося, що цей вікенд знову схилить шальки терезів на бік Льюїса.
Для британця все складалося ідеально: домінантний поул, де він випереджав Росберга щонайменше на 0,4 секунди в кожному сегменті кваліфікації, вдалий старт гонки, тоді як Ніко через зіткнення із Себастьяном Феттелем розвернуло й відкинуло на останню позицію. Була ще й помилка самого Росберга під час прориву із дна пелотону, коли він у боротьбі з Кімі Райкконеном отримав 10-секундний штраф за дайвбомб суперника.
Тим часом Гемілтон спокійно лідирував і прямував до перемоги, поки у нього не відмовив мотор – він просто вибухнув на старт-фінішній прямій й Льюїс зупинився на трасі. Замість того, аби вийти у лідери чемпіонату, його відставання зросло до 23 очок.
У своєму коментарі після гонки Гемілтон дав волю емоціям і підігрів конспірологічні теорії про можливий фаворитизм усередині команди на користь напарника.
«Ми маємо стільки двигунів для восьми пілотів [разом із клієнтами «Мерседес»], але саме мої цього року постійно виходять з ладу. Хтось має дати мені відповіді, тому що це неприйнятно. Ми боремося за чемпіонат, а проблеми виникають лише з моїми двигунами. Щось тут не сходиться. Це був абсолютно новий двигун, я проїхав на ньому лише одну гонку. Це просто дивно.
Щось або хтось не хоче, щоб я переміг цього року. Але я не здамся – продовжуватиму тиснути», – заявив після гонки Гемілтон.
Здавалося, що це прямий натяк у бік команди, але невдовзі він пояснив, що мав на увазі «вищу силу». Керівництву «Мерседес» на чолі з Тото Вольффом також довелося відкидати будь-які припущення про навмисні проблеми з болідом британця.
Та все ж чемпіонат 2016 року Льюїс Гемілтон програв. Уже на наступному етапі в Японії чергову перемогу здобув Росберг, а далі Ніко залишалося 4 рази приїхати другим на найкращому боліді у пелотоні. З цим завданням він успішно впорався.
Дубль у тій гонці оформила команда «Ред Булл». Перемогу здобув Даніель Ріккардо, а другим став Макс Ферстаппен, який проводив лише свій перший рік в австрійській команді. Трійку призерів замкнув Росберг.
На подіумі Ріккардо напоїв всіх призерів гонки шампанським прямісінько зі свого черевика.
Multi-21
Попри такий вплив на боротьбу за титул у 2016-му, головним хайлайтом Гран-прі Малайзії для багатьох і досі залишається внутрішньокомандне протистояння у «Ред Булл» між Себастьяном Феттелем і Марком Веббером у 2013 році.
Їхнє протистояння тягнулося вже четвертий сезон. Між ними було зіткнення у Туреччині у 2010-му, історія з новим переднім антикрилом виключно для Себа у Сільверстоуні-2010, командні накази й напруга, яка лише накопичувалася. Але саме після етапу в Малайзії стало остаточно зрозуміло: їхні стосунки зіпсовані повністю.
Феттель стартував із поула, але Веббер блискуче провів початок гонки. Розпочавши заїзд на проміжній гумі на підсихаючій після зливи трасі п’ятим, австралієць завдяки вчасному переходу на сліки та безпомилковому пілотажу вже до 15-го кола очолив пелотон. Феттель тримався позаду у 2-3 секундах.
Після другої серії піт-стопівв порядок пілотів «Ред Булл» не змінився, а команда фактично зафіксувала результат.
«Себастьян, Multi-Map 2-1, Multi-Map 2-1, і, будь ласка, бережи шини», – передав вказівку Себу на 25-му колі гоночний інженер.
По радіо Феттель кілька разів наголошував, що він швидший, але команду це не цікавило – вона вже визначила порядок пілотів на фініші. Та за 13 кіл до фінішу німець проігнорував наказ. Спершу невдало пірнув усередину першого повороту, а потім продовжив тиск.
«Це безглуздо, Себ», – відреагував Крістіан Хорнер.
«Так, чудова командна робота», – саркастично відповів Веббер, почувши у відповідь: «Окей, Марку, йому сказали. Йому сказали».
Зрештою Феттель таки здійснив обгін і виграв гонку з перевагою майже в чотири секунди. Веббер залишився другим, а подіум доповнив Льюїс Гемілтон.
До речі, сам Гемілтон того дня теж став героєм вірусного епізоду. Під час одного з піт-стопів британець, який проводив свою другу гонку за «Мерседес», за звичкою звернув у бокси «Макларен», за який виступав до зміни команди. Усі швидко зорієнтувалися в ситуації, тож обійшлося без серйозних часових втрат, але сам момент миттєво підірвав мережу.
Та головне відбулося вже після гонки. У кімнаті перед подіумом Веббер не приховував люті.
«Multi-21, Себ. Так, Multi-21», – сказав він, знизуючи плечима.
«Зрештою сьогодні Себ ухвалив власне рішення, і, як завжди, матиме захист [команди]. Ось так воно й буває», – додав Веббер під час інтерв’ю на подіумі.
Та на цьому історія навіть не закінчилася.
Одразу після гонки ще здавалося, що конфлікт можна владнати. Феттель підійшов до Веббера після церемонії нагородження та визнав, що «дуже сильно облажався», і запропонував поговорити. Австралієць не відмовився, але відклав розмову: «Поговорімо наступного тижня».
Втім, зустріч на наступному етапі в Китаї лише поглибила розкол у стосунках. За словами Веббера, тоді Феттель сказав, що має величезну повагу до нього як до гонщика, але не таку саму як до людини.
«У той момент ми ледве могли дивитися один на одного», – згадував Веббер.
Себастьян Феттель теж змінив риторику. Якщо одразу після гонки у Малайзії він називав свої дії помилкою, то згодом заявив, що зробив би це знову.
«Я вибачився перед командою за те, що поставив себе вище за неї. Я не хотів цього робити. Але я не вибачаюся за перемогу. Думаю, саме тому мене й найняли й саме заради цього я тут. Я люблю гонки, і це те, чим я займаюся.
Чи повторив би я той обгін? Мабуть, так. Я був швидшим, обігнав його і переміг», – сказав Феттель під час Гран-прі Китаю.
Керівник «Ред Булл» Крістіан Хорнер пізніше фактично назвав історію з «Multi-21» своєрідною помстою Феттеля за те, як Веббер повівся з ним на Гран-прі Бразилії 2012.
За словами Хорнера, Феттель був дуже злий через те, що Веббер притиснув його до стіни на старті гонки, у якій він забезпечив для себе чемпіонський титул, а коли через кілька місяців у Малайзії виникла аналогічна ситуація, Феттель уже не захотів поступатися.
І чим це не захист свого чемпіона?
Автодром дебютних перемог
Через те, що більшу частину своєї 19-річної історії в чемпіонаті Гран-прі Малайзії проходив на початку сезону, саме тут чимало пілотів здобували свої перші великі успіхи у «Формулі-1», як Серхіо Перес у 2012-му.
Перша перемога Райкконена та рекорди Алонсо
У цьому контексті одразу згадується і Гран-прі Малайзії 2003 року, де свою першу перемогу у «Формулі-1» здобув майбутній чемпіон світу Кімі Райкконен.
Стартувавши лише сьомим, фін скористався проблемами суперників і вже на першому колі відіграв три позиції після контакту Ярно Труллі та Міхаеля Шумахера. А на другому колі Кімі обійшов свого колишнього напарника по «Зауберу» Ніка Хайдфельда й піднявся на третє місце.
Ще через коло Райкконен був другим після сходу іншого пілота «Макларен» Девіда Култхарда через відмову електроніки.
Вирішальним же стало протистояння з Фернандо Алонсо, який того вікенду став наймолодшим володарем поула в історії «Формули-1». Завдяки довшому першому відрізку до піт-стопу через більшу кількість пального у баку Райкконен здійснив оверкад та далі впевнено довів гонку до перемоги.
Для Алонсо втіхою став дебютний подіум у кар’єрі. Щоправда, через стратегію піт-стопів він втратив другу позицію у боротьбі із Рубенсом Баррікелло і фінішував третім.
Вже згодом обидва ці досягнення Алонсо неодноразово перевершать пілоти сучасної епохи «Формули-1».
Особливий метч Фернандо із «Сепангом»
45-річний іспанець є одним із найуспішніших пілотів в історії Гран-прі Малайзії: на його рахунку три перемоги та п’ять подіумів. Більше перемог на «Сепанзі» здобув лише Себастьян Феттель, який вигравав тут чотири рази.
Фернандо має одразу кілька крутих хайлайтів на цій трасі. Особливо запам’яталися два його прориви на першому колі.
Перший стався у 2004 році за кермом боліда «Рено», коли Алонсо із 19-ї позиції піднявся за одне коло на 10-ту.
І нехай у підсумку іспанець заїхав лише у топ-7 та набрав 2 очки, цей старт досі залишається пам’ятним для його олдових фанів.
Схожий трюк іспанець провернув уже у 2016 році за кермом «Макларен» із двигуном «Хонда» за спиною. Через заміну силової установки та штраф він стартував останнім, 22-м, але вже після першого кола був 12-м. У підсумку Алонсо знову фінішував сьомим.
Якщо у 2026 році він повторить щось подібне за кермом «Астон Мартін» і знову заїде на сьоме місце, це буде справжнє диво.
А ще у 2007-му Алонсо вийшов переможцем у тристоронній битві з Райкконеном і Массою. Попри тиск двох «Феррарі», іспанець після старту з другого місця вирвався у лідери та здобув свою першу перемогу за кермом «Макларен».
Британська команда оформила дубль завдяки другому місцю новачка Льюїса Гемілтона.
Зверніть увагу, як вони разом святкують цей дубль у квітні 2007-го – немов ідеальна пара напарників. Уже у листопаді Алонсо залишить «Макларен» на тлі конфлікту з Гемілтоном, напружених стосунків із керівником команди Роном Деннісом та гучного шпигунського скандалу між «Макларен» і «Феррарі».
Дебютна перемога Феттеля у червоному комбінезоні
У 2015 році Себастьян Феттель перейшов до «Феррарі» з «Ред Булл», щоб спробувати повторити успіх Міхаеля Шумахера в легендарній італійській стайні. Хоч досягти цього йому так і не вдалося, але на свою першу перемогу за «Феррарі» німцю довго чекати не довелося.
Хоча у 2015 році «срібні стріли» були недосяжним для конкурентів, події Гран-прі Малайзії склалися на користь «Феррарі».
У дощовій кваліфікації Феттель взяв другу позицію на стартовій решітці, а вже на початку гонки «Феррарі» ухвалила ключове стратегічне рішення. Під час режиму автомобіля безпеки на 4-му колі італійська команда залишила свого пілота на трасі, зробивши ставку на два піт-стопи замість трьох, як це було з обома пілотами «Мерседес».
Після піт-стопу Гемілтон опинився позаду групи пілотів, які ще не заїжджали в бокси. Поки британець проривався на другу позицію, Феттель створив ключовий відрив приблизно у 10 секунд. Пілот «Феррарі» контролював хід гонки й після завершення фінальної хвилі піт-стопів випереджав Льюїса на 12 секунд за 17 кіл до фінішу.
Феттель побачив картатий прапор першим і здобув свою 40-ву перемогу у «Формулі-1». Для німця вона була першою із часів Гран-прі Бразилії 2013 року та дебютна у складі «Феррарі».
А ще тоді 17-річний Макс Ферстаппен у складі «Торо Россо» фінішував сьомим і вже на другому етапі в кар’єрі у «Формулі-1» заробив свої перші очки.
Друга звитяга Ферстаппена та перший прояв «таланту» Стролла
Останній Гран-прі Малайзії в історії «Формули-1» відбувся у 2017 році. Водночас він став дебютним для нинішнього пілота «Альпін» П’єра Гаслі, який замінив у кокпіті «Торо Россо» росіянина Даниїла Квята. З ним команда вже фактично попрощалася, хоча до кінця сезону він ще провів одну гонку.
Проте головним героєм вікенду став Макс Ферстаппен. Після своєї першої перемоги в Барселоні у 2016 році, якій посприяв подвійний схід пілотів «Мерседес», нідерландець вдруге за кар’єру піднявся на першу сходинку п’єдесталу у «Формулі-1».
Якщо Себастьян Феттель стартував останнім і протягом усієї гонки проривався вперед, зрештою фінішувавши четвертим, то Ферстаппен, який розпочав гонку третім, провів майже бездоганний етап. Уже на четвертому колі він обійшов Льюїса Гемілтона в боротьбі за лідерство. До самого фінішу майже не виникало сумнівів, що саме Макс забере перемогу того дня.
Це був напрочуд зрілий і впевнений виступ 20-річного нідерландця, який на той момент уже поступово перетворювався на нового лідера «Ред Булл».
Та головний курйоз того дня стався вже після фінішу, на колі повернення пілотів у бокси. Гонщик «Вільямс» Ланс Стролл, який проводив свій дебютний сезон у «Формулі-1», щойно фінішував восьмим, але дорогою назад не поділив трасу із Себастьяном Феттелем. Наслідком стало зіткнення в одному з поворотів і зламана задня підвіска на боліді «Феррарі».
Феттель був змушений зупинитися просто на трасі, а до боксів повернувся на боліді «Заубер» разом із Паскалем Верляйном, який підвіз свого співвітчизника.
Після гонки стюарди розглянули інцидент і дійшли висновку, що жоден із пілотів не несе повної відповідальності за зіткнення. Тож ні штрафу, ні інших санкцій Стролл не отримав. Втім, увагу до себе він тоді привернув.
Проведення Гран-прі Малайзії стало економічно невигідним
У 2017 році американська компанія Liberty Media придбала «Формулу-1», яка переживала не найкращі часи. Телевізійна аудиторія поступово скорочувалася, інтерес до гонок падав, а чемпіонат дедалі більше ризикував втратити статус глобального спортивного явища та перетворитися на нішевий продукт.
Поки американці лише розбиралися, що робити з чемпіонатом, інтерес уболівальників до Гран-прі Малайзії поступово згасав, а разом із ним і ентузіазм промоутерів етапу.
Ще наприкінці 2016 року міністр туризму та культури Малайзії Назрі Абдул Азіз заявляв, що сторони допрацюють контракт до кінця 2018 року, після чого не продовжуватимуть співпрацю. Проте вже у квітні 2017-го стало відомо, що етап зникне з календаря на рік раніше.
Причина була проста: етап перестав окуповуватися. Малайзійський уряд щороку витрачав на проведення гонки близько 65 мільйонів доларів, але відбивати ці інвестиції завдяки проведенню етапу вже не вдавалося.
Гран-прі Малайзії став збитковим через падіння відвідуваності. Якщо трибуни «Сепанга» могли вмістити близько 120 тисяч уболівальників, то у 2016 році на гонку прийшли лише близько 45 тисяч глядачів.
За словами керівника автодрому Разлана Разалі, частину аудиторії перетягнув до себе сусідній нічний Гран-прі Сінгапуру – він виявився значно привабливішим для туристів завдяки міській трасі, а не стаціонарному автодрому, збудованому на місці колишньої плантації.
Цікаво, що сама «Формула-1» не хотіла втрачати Малайзію. У квітні 2017 року комерційний директор чемпіонату Шон Братчес назвав прощання із «Сепангом» сумним, але визнав, що таке рішення було ухвалене спільно з місцевими промоутерами.
Та тепер малайзійці знайшли цікавий спосіб хоча б на рік повернутися у календар «Формули-1».
«Формула-1» і журналісти вже тизерять, чого нам варто чекати
Перед початком гоночного вікенду в Малайзії всі тільки й торочать про можливий дощ. І це не дивно: у 2026 році ми ще жодного разу не бачили боліди нової епохи в умовах дощової гонки.
З одного боку, побачити дощову гонку хотілося б багатьом, і цьогорічне повернення на «Сепанг» виглядає чи не найкращою нагодою для такого сценарію. З іншого, як уже згадувалося вище, статистика автодрому аж ніяк не гарантує мокрих перегонів: у гоночні дні опади тут фіксувалися лише приблизно у 20% випадків.
Втім, ці очікування активно підігріває й сама «Формула-1». У офіційних соцмережах публікуються кадри дощових гонок у Малайзії.
А у переддень вільних заїздів також показали обкатку автомобіля безпеки у дощ.
Підхопили цю хвилю й представники медіа. Наприклад, журналісти PlanetF1 опублікували відео справжньої малайзійської зливи просто з місця подій, ще більше розігнавши розмови про можливий дощовий вікенд.
Якщо ж дивитися на передбачення синоптиків, то офіційний сайт «Формули-1» обіцяє вологу п’ятницю, тоді як субота й неділя мають пройти без опадів. Та ймовірність дощу на кваліфікацію та гонку все одно залишається на рівні 40% і 30% відповідно.
Ще одна причина чекати сюрпризів – понад половина пілотів нинішнього пелотону взагалі не має досвіду виступів на «Сепанзі» у Формулі-1.
Також ніхто достеменно не знає, як поводитимуться боліди поточного регламенту на цій трасі. А якщо п’ятниця справді виявиться повністю мокрою, то субота й неділя можуть підкинути кілька дуже несподіваних сюжетів.
Одним із них цілком може стати перемога Макса Ферстаппена. Під час медіадня нідерландець не приховував, що після серії подіумних результатів хоче нарешті перемогти.
Та хоч би що чекало на нас на Гран-прі Бахрейну в Малайзії, хочеться вірити, що цей вікенд виправдає той ностальгічний хайп, який його оточує.
І не забувайте, що це буде ранковий етап: кваліфікація в суботу розпочнеться об 11.00, а гонка в неділю стартує о 10.00.
Фото: REUTERS/Issei Kat, сайт «Формули-1», DPPI/AutoHebdo F1, xpb.cc/Motorsport-Total.com, скриншот ютуб-каналу «Формули-1», сайт The Race/Getty Images, Motorsport Images, Darren Heath/CAR magazine, інстаграм «Формули-1», Andrej Isakovic / AFP via Getty Images, твіттер «Формули-1», Ferrari spa/Ercole Colombo, Clive Mason/Getty Images, Andreas Rentz/Bongarts/Getty Images, IMAGO/GP Fans, Reuters, Getty Images, Sutton Images, Drew Gibson/Getty Images, сайт Kimi Räikkönen Space, Mohd Rasfan/AFP/Getty Images, Tee/LAT/REX/Shutterstock, Sky Sports F1.
