Є перша гучна невдача Андреа Мальдери на чолі збірної України – розгромна поразка від Північної Ірландії, де проблемою стала не лише гра у захисті, й неспроможність щось у відповідь запропонувати в атаці.
Шок: Північна Ірландія розгромила Україну на виїзді
Розберемось з причинами, чому так вийшло – у частково хронологічному порядку, бо у цьому випадку перебіг матчу та зміни майже ідеально лягають на цей формат.
1. Мальдеру затиснув кадровий дефіцит – але це зокрема наслідок його рішень
Ще після спарингів та Угорщини ми зазначали, що Мальдера намагається привчити команду до чіткої моделі, в якій роздає однакові функції різним гравцям. Зокрема у фазі володіння м’ячем – розташування 3-2 (два центрбеки + один з фулбеків у трійці позаду, а перед ними вузько і близько два опорники) для розіграшів.
Мальдера чітко показує, у що хоче грати – навіть попри кадрові проблеми
Вперше ця система видозмінилась проти Грузії, яка не пресингувала високо та відходила у середній блок. Не було сенсу тримати другого опорника настільки низько.
Тобто причиною було підлаштування під суперника.
Вдруге видозмінилась якраз проти Північної Ірландії, але тепер причиною є радше поєднання підлаштування під суперника та кадрового дефіциту – через травми Миколенка та того ж Коноплі, якого взагалі на зборі немає.
Мальдера був вимушений ставити на фланги захисту номінальних центрбеків: Бондаря та Матвієнка. Так, існував варіант з Крупським, але відмову від нього можна зрозуміти:
– стандарти північноірландців, де у теорії габаритний Бондар > Крупський;
– запланований вихід у старті Ярмоленка, який іноді опинявся на фланзі та якого потрібно було страхувати у захисті.
У підсумку не було жодного флангового фулбека, який міг би забирати ширину в атаці. І навіть вінгери не зовсім під це, принаймні точно не Судаков. Та й Циганков та Ярмоленко за своїми сьогоднішніми якостями – корисніші у центрі, де дають необхідне відкривання між лініями.
Тому не варто було дивуватись, коли збірна повністю відмовилась від ширини – і намагалась пройти середній блок суперника приблизно таким чином.
На графіці відзначені зміни позицій Циганкова та Ярмоленка – це очевидно був план, щоб заплутувати північноірландців. Іноді це таки призводило до того, що хтось йшов у ширину. Як тут Ярмоленко, який загалом номінально діяв як другий форвард у центрі.
Здавалося б, все плюс-мінус логічно. Але тесту реальними подіями подібний сетап не пройшов. З двох причин:
1. Надто хороша гра та взаємодія Північної Ірландії у середньому блоці. Вони або перекривали пасові лінії, або агресивно вмикались у відбір, якщо у цю насичену центральну зону доставлявся м’яч.
2. Відсутність трохи частіших спроб ризику. Коли є шанс вкотре доставити м’яч у центрі, але обирається легший шлях.
Приклад з Очеретьком, який мав нехай не гарантовані за надійністю опції зі Судаковим чи Ярмоленком (чи хоч Циганкову на фланг), але все ж опції – але повернув назад на Бондаря.
Результат: великі труднощі з тим, щоб хоча б дійти до карного суперника. Просування фактично не було, лише втрати та контратаки у відповідь.
Створювати гостроту не могли й альтернативним способом – пресингом. По-перше, бо Північна Ірландія не затримувала м’яч на власній половині – й без пресингу швидко використовувала середні/довгі передачі.
По-друге, якщо іноді таки затримувала м’яч, то з активним залученням кіпера. І Україна ніяк не могла адаптуватись, постійно десь залишався вільний гравець.
Ось хороший епізод – Бражко та Ярмоленко руками показують на вільних опонентів, Циганков тим часом між двома футболістами. Одним словом, розібратись не могли.
2. Забарного трендово критикувати, але пропущені голи – першочергово помилки опорників
І критикують Іллю останнім часом зазвичай справедливо, бо рівень надійності та перформансів у збірній сильно впав. Це факт.
Однак критика за пропущені голи у цьому конкретному матчі та визначення Забарного як головного винуватця – занадто, бо це не відповідає дійсності. В обох випадках головна «роль» – в опорників.
Перший гол
Класний розіграш від північноірландців – формують 3v3 на дальній стійці та вбігають у центр…
… але тільки двоє, бо на дальній затримується один гравець та залишається 1v1 з Бражком.
Володимир повністю програє йому боротьбу – той б’є без спротиву.
А якщо у трансляції знайти повтор з іншого ракурсу, то можна придивитись й до поведінки Матвієнка у момент, коли м’яч доходить на дальню стійку. Руками обіймає суперника, коли той стрибає, а Микола – ні.
Тобто саме це першопричини проблеми на стандарті. А те, що Забарний чи хтось інший не підстрахував/не підчистив у хаосі – наслідок, другорядна роль. Чи навіть третьорядна, якщо враховувати поведінку Матвієнка.
Ти можеш не встигнути підчистити помилку когось іншого, але не можеш так програвати свою дуель, як це зробив Бражко.
Другий гол
За який Іллі дісталось ще більше, але ситуація та ж – причиною є передусім груба помилка іншого гравця, Очеретька.
Перший стопкадр: Забарний грає з №10, він навіть має фізичний контакт (!) з ним. А це важливо. Тим часом Очеретько мав би стежити за №14, який зрештою й заб’є гол. Це його гравець.
Що робить Очеретько: чомусь вбігає між Забарним та його гравцем:
а) створює своєму №14 ідеальний «заслон» для вбігання за спини;
б) створює позиційний хаос.
В момент подачі (якій не завадив Судаков) Очеретько – ніде. Ні з №14, ні з №10.
У Забарного ж фокус на своєму №10 та м’ячеві – тому він не встигає зреагувати на дивне рішення Олега.
Ні, про жодну передачу гравця не йдеться. Між трьома скрінами – дві секунди. І помітно, що Очеретько наче не планував перехопити собі #10 (а якщо й планував, то навіщо? у чому сенс?), а намагався передбачити ривок свого #14 на ближню стійку (не вгадав).
№14 – у кращій позиції, Забарний після хаосу – у гіршій, однак це спровоковано не ним. Ілля перемикається у мить, коли м’яч уже в повітрі.
***
Одним словом, про які «два привози Забарного» йшлося?
Так, знову ж, Ілля не зміг підстрахувати грубі помилки партнерів, не зреагував настільки миттєво. Але це не «привози» та не «ключові помилки» у цих епізодах. Це другорядна роль.
До речі, після цього другого голу Забарний якраз щось жестами пояснював Очеретьку – схоже, саме те, що він мав щільніше діяти 1v1 зі своїм №14, а не бігти бозна-куди.
3. Цього разу реакція Мальдери не спрацювала
Отже, що у підсумку було станом на середину першого тайму. Перше – відсутність просування з м’ячем до чужих воріт та відповідно відсутність будь-якої гостроти. Друге – пропущені у відповідь внаслідок атак, які Північна Ірландія розпочинала після перехоплень.
Перший удар взагалі трапився тоді, коли збірна нарешті зіграла непередбачувано. Це зробив Матвієнко – розташовувався зі Судаковим на фланзі, але ризикнув виконати ривок у центр аж у карний (!).
Підбір, м’яч в Яремчука, скидання під удар Судакову – гостро.
Однак на регулярній основі робити цього не вдавалось. Чому? Бо Матвієнко може виконати один такий ривок за тайм, Забарний та Бондар – нуль. Вони центрбеки, вони не звикли до цього.
Тож нехай Мальдера почав змінювати структуру та нарешті використовувати ширину:
Зокрема зі Забарним у широких позиціях, пояснюючи зміну позицій з Бондарем на пресконференції: «Ілля має трохи кращі атакувальні навички».
Але ці 20 хвилин показали, чому Мальдера не хотів так грати зі старту. Бо з цими гравцями це неефективно. Ну, отримував Забарний м’яч широко на фланзі чи біля карного – але це Забарний, а не Конопля та Крупський, які можуть витиснути більше.
Глобально перестановки не покращили гру в атаці.
4. … і затягнулась наступна реакція
Тут варто продовжити тему зі Забарним як атакувальним фулбеком. На лавці залишався Крупський, а втрачати було нічого – вихід Іллі під підключення вперед та навіси напрошувався, але:
а) у перерві не відбулося жодних замін;
б) Андреа взагалі не планував випускати Крупського.
Звідки висновок з пункту «Б»? Знову з пресконференції. Там у тренера запитали, чому у такий матч не вийшов адаптований до футболу нижчих ліг Англії хавбек «Лінкольна» Варфоломєєв.
Мальдера відповів, що хотів його випустити, але плани змінила травма Судакова.
Травма Судакова сталася на 68-й хвилині, коли залишалась одна заміна – тобто вона готувалась під Варфоломєєва, а не під Крупського. Але вимушено вийшов Назаренко.
Проблему ширини в атаці Андреа вирішував іншим чином – теж, щоправда, невдало.
5. Наприкінці структура команди вже нагадувала радше хаос
Адже перейшов фактично на 3-2-3-2 – з двома форвардами та вінгерами у ролі вінгбеків на флангах (Забарний, Сарапій та Матвієнко сіли у трійку).
З одного боку, що ще робити при 0:3 після помилки Різника?
З іншого, це був хаос. Зубков та Циганков по черзі закривали позиції справа в обороні/перехідних фазах, втрата Судакова зруйнувала хоч якийсь зв’язок між захисниками/опорниками та парою форвардів, Назаренко носився туди-сюди, але без чіткої ідеї.
Максимум, на що залишалось сподіватися: індивідуальні спроби (це дав ініціативний Пономаренко) та банальні завантаження подач у карний. Так, на двох форвардів – але проти Північної Ірландії, для якої це комфортні умови.
***
Матч з Угорщиною покаже, як саме реагуватиме Мальдера. А реагувати потрібно. Оскільки певні недоліки стають тенденційними – особливо в атаці, нехай тут й існує контраргумент про травми ключових футболістів.
Тільки якщо ви раптом не помітили, Північна Ірландія у цій грі провела невелику ротацію, бо дві попередні зіграла основною майже без змін.
Фото: Vitalii Kliuiev/Getty Images, скриншоти трансляції MEGOGO
