Збірна України з волейболу завершила свій виступ на чемпіонаті Європи в 1/8 фіналу – болісною поразкою від не надто рейтингової збірної Румунії. Статус фаворита в цьому матчі залишив по собі відчуття недомовленості й розчарування.
Але попри великий розпач як уболівальників, так і гравців, ми не повинні забувати про попередні матчі. А сезон у нас вийшов хорошим – просто перемога над румунами могла зробити його ледь не ідеальним.
На жаль, не дотерпіли одного матчу.
Від дев’яти провалених відборів до найкращого покоління в історії
Вересень 2016 року…
Чоловіча збірна провалює черговий відбір на Євро. На другому етапі (навіть не останньому) ми зазнаємо по дві поразки від Бельгії та Греції і ледь-ледь обігруємо Молдову (віддавши три сети за два матчі). Зі знайомих облич – Терьоменко та Єрещенко, а також Дрозд на заміні.
Ця невдача стає вже дев’ятою за останні 20 років, а єдиний вихід у фінальну частину Євро за цей час трапився у 2005 році, і там ми зазнали п’яти поразок у п’яти матчах.
Чоловічий волейбол досягає свого дна, а українська волейбольна спільнота куди більше уваги звертає на жіночу збірну, яка має певні успіхи – того року дівчата якраз пробилися на Євро.
Але найтемніша пора, як відомо, якраз перед світанком.
Цього ж місяця в Болгарії запалила молодіжна збірна України на Євро U-20. Команда на чолі з Плотницьким, Вієцьким, Полуяном, Канаєвим із позиції андердога спочатку рознесла свою групу. За двох прохідних місць українці програли лише майбутнім чемпіонам – полякам, натомість обіграли Болгарію, Словенію, Францію та Німеччину, причому трьох останніх – по 3-0.
А в півфіналі сенсаційно вирвали перемогу у збірної Італії – 3-2!
Камбек на тай-брейку з 8:13 на подачі Плотницького можна передивлятися вічно.
За наступні 10 років збірна України зіграла на всіх чотирьох Євро і щоразу виходила в плей-оф – два чвертьфінали і дві 1/8 фіналу. Так, розширення кількості учасників до 24 (раніше було 16, а в 90-х – і 12) полегшило завдання потрапляння на турнір. Але зайняті місця – 7-ме, 13-те, 8-ме, 9-те – чітко показують, що й за старого формату ми не пасли б задніх.
А якщо додати ще два потрапляння на чемпіонат світу (за рейтингом, але ж і його треба заробити), вихід у 1/4 фіналу в 2022-му, потрапляння до Ліги націй і вихід там у плей-оф, то це покоління однозначно найкраще в нашій історії.
За 10 років збірна України пройшла шлях від безславних вильотів у кваліфікаціях до регулярних потраплянь у плей-оф найбільших волейбольних турнірів світу. А в головах уболівальників – від апатії до розчарування у «всього 1/8 фіналу».
Не забувайте про цей бекграунд, коли будете оцінювати виступ збірної. Хоча, звісно, після румунів залишилося гірке відчуття недомовленості.
Без Ковальова і Щиткова, зате з пригодами на поромі
Підготовка до Євро проходила в Естонії та включала низку товариських матчів.
Спочатку ми зіграли з одним із господарів Євро – збірною Фінляндії. У тренувальних матчах двома складами програли 1-2 і 0-3, а от в офіційному товариському перемогли 3-1.
Під час цієї поїздки сталася цікава історія, коли пів команди банально запізнилися на пором із Таллінна.
А за тиждень до Євро взяли участь у турнірі, де перемогли Словаччину (3-0) та Латвію (3-1), але програли Естонії – 2-3. Причому по ходу матчу вели 2-0, а третій сет віддали з рахунком 35:37.
Сама по собі ця поразка не несла якогось негативу, але поведінка Плотницького насторожила. У третьому сеті він демонстративно відвертався від м’яча, коли йому не подобалася передача, кидав рушника у тайм-ауті, а на четвертий сет узагалі не вийшов. Укупі з історією із запізненням на пором атмосфера в команді викликала певне занепокоєння. Хоча це й не дивно – хлопці п’ять місяців ледь не нон-стоп перебували в одній компанії, далеко від дому.
На Євро не поїхали Ковальов і Щитков. І якщо перший зазнав травми (велика втрата), то другого тренер відчепив на користь Євстратова. Суперечливе рішення.
Але все розставити по полицях мали вже офіційні матчі.
Чотири перемоги, великі мрії і один румунський кошмар
10 вересня
Україна – Ізраїль 3-1 (25:22, 25:19, 22:25, 25:19)
Передматчеві коефіцієнти: Україна 1,18 – Ізраїль 5,00
Доробок у рейтинг: +1,75
Найрезультативніші наші гравці (очки – в атаці, блоки, ейси): Дмитро Янчук 18 (15-1-2), Олег Плотницький 14 (10-3-1), Юрій Семенюк 11 (5-6-0), Максим Дрозд 9 (7-2-0), Василь Тупчій 9 (9-0-0)
Старт Євро вийшов складним, як і очікувалося. Ізраїльтяни, як і бельгійці роком раніше, цілеспрямовано готувалися саме під Україну і добре розібрали нашу гру. А молоді Рура та Ліберман показали, що недарма кількома місяцями раніше впевнено обіграли нашу молодіжку на чолі з Тонконогом.
Але все ж клас нашої команди виявився вищим, та й травма основного діагонального суперника наприкінці третього сету полегшила нам завдання. Топові матчі провели Янчук і Семенюк (6 блоків!) – шкода лише, що надалі вони не змогли стабільно підтримувати такий високий рівень протягом усього турніру.
11 вересня
Україна – Північна Македонія 3-0 (25:22, 25:22, 25:10)
Передматчеві коефіцієнти: Україна 1,07 – Північна Македонія 8,50
Доробок у рейтинг: +2,40
Найрезультативніші наші гравці (очки – в атаці, блоки, ейси): Олег Плотницький 16 (9-0-7), Євгеній Кісілюк 14 (14-0-0), Василь Тупчій 12 (6-3-3), Юрій Семенюк 7 (4-2-1), Денис Велецький 6 (3-2-1)
Це була гра проти найслабшої команди групи, тож тренерський штаб дав пограти деяким резервістам – насамперед Кісілюку та Велецькому.
І сильна гра Євгенія показала, що у збірної є резерв, який може давати результат за правильного настрою. Кісілюк нагадав себе зразка Євроліги-2024, коли ми ослабленим складом завоювали місце в Лізі націй.
Але загалом грали в економрежимі – перші дві партії дотиснули лише в кінцівках. Про це після матчу говорив і Плотницький: головним було поберегти сили перед вирішальними матчами. До речі, Олег настріляв 7 (!) ейсів, а вся команда – аж 15. Рекорд для нашої збірної!
12 вересня
Україна – Болгарія 3-1 (25:23, 25:22, 21:25, 25:21)
Передматчеві коефіцієнти: Україна 3,50 – Болгарія 1,30
Доробок у рейтинг: +8,96
Найрезультативніші наші гравці (очки – в атаці, блоки, ейси): Олег Плотницький 23 (16-0-7), Дмитро Янчук 10 (9-1-0), Василь Тупчій 9 (7-2-0), Юрій Семенюк 9 (6-1-2), Максим Дрозд 3 (3-0-0)
Матч проти господарів став найкращим для збірної України на турнірі. Сильний суперник (віцечемпіони світу), заповнені й екзальтовані трибуни, позиція відвертого андердога – все, як любить наша команда, щоб показати свою найкращу гру.
У цій грі Плотницький показав, навіщо беріг сили в попередніх матчах і що таке справжній лідер на майданчику. Старалися всі, але у важкі моменти на авансцену виходив саме Олег. А його серія ейсів у четвертому сеті стала контрольним пострілом у цій перемозі. Знову 7 ейсів – неймовірно! Хоча для Плотницького таке не вперше. На вищезгаданому Євро U-20 він примудрився подати 26 ейсів за 4 матчі (!), тобто в середньому по 6,5 за гру. І це при тому, що більшість матчів закінчувалися з рахунком 3-0.
«А потім на подачу вийшов божественний Плотницький»: як Україна розібрала Болгарію перед чужими трибунами
Це був пік нашого виступу на Євро, і в той момент уболівальники вже почали будувати повітряні замки та мріяти про медалі. Схоже, подібний настрій пізніше передався і гравцям. А як відомо, не можна заглядати за спину найближчого суперника.
14 вересня
Україна – Португалія 3-0 (25:18, 25:18, 25:19)
Передматчеві коефіцієнти: Україна 1,12 – Португалія 6,33
Доробок у рейтинг: +3,59
Найрезультативніші наші гравці (очки – в атаці, блоки, ейси): Олег Плотницький 19 (16-1-2), Дмитро Янчук 15 (11-1-3), Максим Тонконог 8 (7-1-0), Владислав Щуров 7 (7-0-0), Юрій Семенюк 5 (2-1-2)
Матч із португальцями став найспокійнішим для нас на турнірі. Тут уже Україна виграла дійсно на класі. Усі три сети пройшли як під копірку: монотонний початок, вирівнювання ситуації в середині сету і чіткий накат у кінцівці. У жодному із сетів не дали супернику дістатися навіть 20 очок.
Після хвороби повернувся Щуров, а вболівальники змогли побачити його нову силову подачу. Виглядало більше кумедно, але потрібно пробувати – той же Семенюк прокачав свою подачу дуже добре у свій час.
«Навіть понервувати особливо не довелося»: розбір впевненої перемоги України над Португалією в рамках волейбольного ЧЄ
Після цього матчу ми досягли свого максимуму – і в рейтингу, і в мріях щодо кінцевого результату. Старт 4-0, скорочення відставання від Болгарії в рейтингу до мізерних -6 (починали з -25, а це боротьба аж за 9-те місце), реальні перспективи першого кошика при жеребкуванні чемпіонату світу, олімпійські мрії.
Як говориться, стоп зе каунт. Далі буде гірше.
15 вересня
Україна – Польща 0-3 (20:25, 13:25, 22:25)
Передматчеві коефіцієнти: Україна 4,33 – Польща 1,22
Доробок у рейтинг: -3,09
Найрезультативніші наші гравці (очки – в атаці, блоки, ейси): Василь Тупчій 8 (7-1-0), Владислав Щуров 7 (5-2-0), Дмитро Янчук 7 (6-1-0), Олег Плотницький 7 (4-1-2), Юрій Семенюк 3 (2-1-0)
Враховуючи попередні цьогорічні матчі проти Польщі (поразки 2-3 і 1-3), ми небезпідставно розраховували нав’язати боротьбу лідеру світового рейтингу. Але не так сталося, як гадалося.
Збірна України славиться своєю сильною подачею, але цього разу цей компонент зіграв проти нас. Як вийшов Леон подавати на початку першого сету, так лише за рахунку 8:1 і зійшов із неї. Це й задало тон усьому матчу. І хоча відрізками ми непогано пручалися, суха перемога чемпіонів світу питань не викликала.
У самій поразці нічого критичного не було – усі розуміли рівень нинішньої збірної Польщі. А от те, що деякі гравці не витримали психологічного тиску й показали відверто слабку гру, насторожувало.
У цілому ми провели гарний груповий етап, здобули 4 перемоги в 5 матчах (рекордний для України показник на груповій стадії) і посіли друге місце. Могли бути й третіми, якби Болгарія дотиснула Польщу з потрібним їм рахунком, але, як тоді здавалося, все склалося для нас якнайкраще.
Замість більш статусної збірної Німеччини в 1/8 фіналу ми отримали Румунію, якій ніколи раніше не програвали. Шлях до чвертьфіналу відкритий? А там – цілком реальна Франція, а не монструозна Польща. Можна зазіхнути й на медалі!
Багато хто так думав…
20 вересня, 1/8 фіналу
Україна – Румунія 0-3 (22:25, 21:25, 28:30)
Передматчеві коефіцієнти: Україна 1,25 – Румунія 4,00
Доробок у рейтинг: -15,61
Найрезультативніші наші гравці (очки – в атаці, блоки, ейси): Олег Плотницький 15 (12-2-1), Дмитро Янчук 10 (8-0-2), Максим Тонконог 7 (6-1-0), Юрій Семенюк 7 (5-1-1), Максим Дрозд 3 (3-0-0)
Але потім трапився матч з Румунією.
От чесно, я не знаю, що це було. Вже заспокоївся, передивився матч і все одно не можу зрозуміти – як? Чому ми вийшли геть не налаштованими на боротьбу, а грали, наче з португальцями, на напівспущених? З думкою, що все саме собою впаде в руки. Тут питання і до тренера. А от румуни вийшли вигризати своє.
Можливо, ми мали занадто багато вихідних і випали з ігрового ритму. Можливо, перейнялися настроями вболівальників і думали вже про Францію. Можливо, не були готові фізично після перенесених хвороб (була така інформація, хоча самі гравці й говорили про повну готовність). Можливо, не вистачило Ковальова і Щиткова. Я не знаю.
Все, що могло піти не так, пішло не так. Зникла подача, перестали ризикувати, а кількість елементарних помилок просто зашкалювала. Дай Щурову ще десять разів забити перехідний м’яч – заб’є десять. А тут двічі дав мимо. Дай Плотницькому на одному блоці хороший пас – заб’є 9 із 10. А тут у кінцівці банально не влучив по м’ячу. Двічі програли сети, коли не змогли зробити сайдаут і вивести на подачу Плотницького (у третьому сеті з двох спроб). Жодного ривка не змогли закріпити, щоб хоч трохи потримати суперника в напрузі: тільки набирали 3-4 очки поспіль – одразу стільки ж віддавали.
Бувають такі матчі, коли все працює проти тебе – ну от не клеїться, і все. І шкода, що така гра сталася в настільки важливий момент. Об’єктивно – найгірший матч за два роки за якістю гри.
«Що б Плотницький не розповідав про тонкощі волейболу – в цьому матчі крити нічим»: розбір вильоту збірної України з волейбольного Євро
До честі гравців, ніхто не ховався від журналістів – усі вийшли на післяматчеві інтерв’ю. Реакції були різні: від розгубленості Синиці до майже сліз Тупчія і філософських роздумів Плотницького. Але ніхто не знімав із себе відповідальності – програли саме командою.
До слова, велика подяка Суспільному Спорт за широке та якісне висвітлення чемпіонату з великим акцентом на наших. Гравці (особливо Плотницький) зачепили низку цікавих питань, які, сподіваюся, допоможуть знайти більше порозуміння між командою та вболівальниками.
Не провал, але як же болить втрачений шанс
Як оцінити Євро в цілому?
Точно не провал. Вихід у плей-оф був завданням-мінімум – збірна його виконала. У сухих цифрах – чотири перемоги і дві поразки – також хороший результат. Підсумкове 9-те місце, у рейтингу майже нічого не втратили. Все пристойно.
А тим «уболівальникам», які кричать «ганьба», я скажу відверто – ви зажралися. Не сприймайте перемоги як належне, цінуйте те, що маємо, і пам’ятайте, з яких низів ми піднялися.
Але все ж той черв’ячок розчарування гризтиме ще довго. Ми мали історичний шанс досягти чогось особливого, що могло б увінчати шлях цього «золотого» покоління, але не скористалися ним, коли всі козирі були в наших руках.
Перемога над Румунією гарантувала б нам щонайменше п’яте місце, а такого ми ніколи не досягали. У 2019-му Україна була сьомою, у далекому 1993-му – шостою.
Після матчу з Болгарією вірилося навіть у півфінал – ну вміємо ж грати. Мабуть, виліт від умовної Німеччини сприйнявся б менш болісно. Але вже як є.
Сподіваюся, поразка від румунів додасть нам спортивної злості й наснаги перед наступним – вирішальним – передолімпійським сезоном.
Топ-10 уже не мрія, а олімпійська мета
Обіграй ми румунів – і Україну можна було б сміливо називати головним проривом року. Починали сезон 18-ми (а з урахуванням повернення росіян по ходу сезону – фактично 19-ми) з рейтингом 202,85, а закінчили на 11-му місці з 245,16. Чистий приріст – 8 позицій і +42,31 бала в рейтингу. Гігантський стрибок угору! Більше додала лише Японія, яка пройшла груповий етап Ліги націй без поразок і виграла чемпіонат Азії – +47,54.
Але могли досягти й більшого. У лайві після перемоги над Португалією ми мали приріст понад 60 очок, посідали 10-те місце і вже насідали на дев’ятих болгар. Але поразка від Румунії коштувала нам суттєвих -15,61 бала.
Тим не менш, ми переклалися з групи команд, які борються за топ-15, до тих, хто бореться вже за топ-10. А це дуже важливо. Найбільше очок нам принесли перемоги над Італією, Бразилією та Кубою (так-так, правильний момент також треба вміти зловити).
Наступний сезон буде ще важчим. Хто стежить за рейтингом, той знає: піднятися в ньому набагато простіше, ніж утримати свої позиції. Збірна Туреччини не дасть збрехати – на Євро втратили понад 40 очок.
Чемпіонати Азії та Південної Америки виграли правильні для нас команди – Японія та Бразилія. А це означає, що олімпійські путівки отримали збірні, які й за рейтингом пройшли б на Олімпіаду. Відтак місце в топ-10 досі дозволяє потрапити на Ігри через рейтинговий добір. Орієнтовно це 250-260 балів – такою має бути наша мета.
Втримати здобуте чи зробити ще один крок угору?
Якщо оцінювати весь сезон чоловічої волейбольної збірної України, то він був чудовим. 7-5 у Лізі націй, перший плей-оф, 4-2 на Євро, +42 у рейтинг, межа топ-10. Із тих, кого мали перемагати, програли тільки Румунії. А перемоги над Бразилією, Італією та Болгарією ще довго грітимуть душу.
Чи є це наша стеля? Чи можемо ще піднятися?
Я не знаю. Якщо це стеля, то треба її триматися. Якщо ні, то спробувати щось змінити, щоб ще піднятися – в психології, стратегії, тактиці. Але не зруйнувати те, що є.
Можливо, спробувати більше погратися у ротацію, адже рано чи пізно це треба буде робити. На той же перший тиждень Ліги націй дати відпочити Плотницькому, Тупчію, Семенюку. Але ж на перших тижнях і рейтинг можна найкраще підняти, поки топи не підвезли всіх найсильніших.
Як варіант, відпустити ситуацію з рейтингом і цілеспрямовано готуватися до чемпіонату світу. Там розігруватимуться три путівки на Олімпіаду. Але тут є небезпека загратися і взагалі вилетіти з Ліги націй – на вихід-то стоятимуть дві команди. А це дуже небажано.
Лосано точно буде над чим подумати.
Дуже сподіваюся на прогрес Тонконога. Цей хлопець має стати основним діагональним нашої збірної на роки. І подивимося на обіцяного Карвацького – когось із пасуючих все ж треба підтягувати, щоб не залишитися з прірвою на цій позиції у майбутньому.
Ну, а ми будемо з нетерпінням чекати вже нового сезону збірних, адже за цією командою дуже цікаво спостерігати – вона вміє дарувати весь спектр емоцій!
Діліться у коментарях своїми думками: як оцінюєте цей Євро, весь сезон, чого не вистачило, які шляхи покращення гри, очікування від наступного сезону?
Любіть волейбол і підтримуйте наші команди!
Все буде Україна!
13-річний 210-сантиметровий гігант з Катару вразив на дорослому чемпіонаті Азії з волейболу: хто він
Фото: cev.eu
