Вітаю всіх любителів топового волейболу!
За аналогією з жінками хотів почати фразою, що чоловіча збірна України з волейболу завершила свої виступи в цьогорічній Лізі націй. Але осікся – ні, не завершила! Адже ми не просто дограли важелезний груповий етап, а й вийшли у плей-оф! Отак-от, уже у своєму другому сезоні вибороли місце у вісімці (а якщо бути точним – у сімці) найкращих команд світу! І це – історичне досягнення!
Тож давайте розберемося, як ми дійшли до цього успіху.
Розбита губа Тупчія, труднощі Плотницького і порятунок 18-річного Тонконога
Третій ігровий тиждень наша збірна проводила в сербському Белграді. Маючи хороший доробок у вигляді рекорду 5-3, нам належало зіграти зі збірними Ірану, Сербії, Туреччини та Німеччини. На папері завдання здобути потрібну кількість перемог виглядало цілком реальним. Та Ліга націй уже не раз доводила: легких матчів тут просто не буває.
До складу повернулися гравці молодіжної збірної Тонконог, Челеняк та Євген Бойко, тож можна було стверджувати, що всі найсильніші знову в строю. Дуже хотілося уникнути помилок минулого року, коли на третій ігровий тиждень команді банально не вистачило сил.
15 липня
Україна – Іран 3-1 (25:22, 25:21, 29:31, 25:19)
Передматчеві коефіцієнти: Україна 1,30 – Іран 3,50
Доробок у рейтинг: +5,67
Найрезультативніші наші гравці (очки – в атаці, блоки, ейси): Ілля Ковальов 22 (20-2-0), Олег Плотницький 16 (11-2-3), Василь Тупчій 14 (6-4-4), Владислав Щуров 9 (7-1-1), Юрій Семенюк 7 (5-1-1)
І для позитивного імпульсу потрібно було добре розпочати. У суперниках – збірна Ірану, якій ми програли минулого року, тож були сповнені бажання взяти реванш.
Молоді іранці (чинні чемпіони світу U-21) добре пручалися, а Тупчій одразу прийняв челендж «закрий обличчям амбразуру». Уже в перших розіграшах Василю розбили губу м’ячем, а за три матчі такі «прильоти» повторювалися ледь не десяток разів – наче магнітом притягувало.
Матч ми виграли завдяки блоку та подачі. Особливо в останньому компоненті постарався Плотницький, який за матч виконав аж 26 подач (і з десяток брейкових очок на них ми точно заробили). А в четвертій партії, коли вже намічався перелом не на нашу користь, чотири ейси поспіль від Тупчія остаточно зняли всі питання.
А от в атаці було важко – лише Ковальов стабільно тримав високий рівень на хайболах. Неприємний дзвіночок, який дасть про себе знати вже в наступних матчах.
Перемога над Іраном стала вже четвертим реваншем у нинішній Лізі націй за поразку минулого року.
16 липня
Україна – Сербія 1-3 (25:22, 17:25, 21:25, 23:25)
Передматчеві коефіцієнти: Україна 1,25 – Сербія 4,00
Доробок у рейтинг: -8,29
Найрезультативніші наші гравці (очки – в атаці, блоки, ейси): Василь Тупчій 15 (12-0-3), Ілля Ковальов 13 (12-1-0), Юрій Семенюк 12 (10-2-0), Дмитро Янчук 10 (8-0-2), Олег Плотницький 7 (6-0-1)
А от останній, п’ятий гештальт закрити не вдалося. Сербія залишається для нас справжнім криптонітом – ми досі жодного разу не змогли її обіграти. Не вдалося й цього разу, хоча напередодні серби продемонстрували доволі слабку гру.
Та цей матч став чудовою ілюстрацією того, наскільки швидко в Лізі націй усе може змінитися. Господарі провели ледь не ідеальний матч, а ми спіймали свій кризовий день.
Геть не потрапили в гру Плотницький і Тупчій, які були малоефективними в атаці. До того ж провалився Синиця, а на брейкових шансах ми зіграли вкрай слабо. Врешті наша невпевненість зарядила сербів, які почали творити дива в захисті та на блоці, а ми так і не знайшли, чим їм відповісти.
Лосано намагався зіграти за планом А, без різких рухів, але це лише погіршило ситуацію. Замість того щоб більше залучати Тупчія, у якого в другому сеті почало виходити, тренер зробив класичну подвійну заміну. Цим він не лише захолодив Василя, а й фактично програв ключовий другий сет – з 14:14 команда одразу відпустила суперника до 15:23.
Пізніше Лосано намагався тасуванням складу повернути команду в гру, але лише погіршував ситуацію. Міняти потрібно було лідерів – у Плотницького цього дня геть не йшло, – та аргентинець на це не наважився.
Однозначно найгірший наш матч у цій Лізі націй. Хоча навіть за такого розвитку подій ми мали реальний шанс перевести гру на тай-брейк, але в четвертому сеті змарнували перевагу 19:14. Запахло смаженим.
17 липня
Україна – Туреччина 2-3 (27:25, 25:20, 23:25, 16:25, 11:15)
Передматчеві коефіцієнти: Україна 2,28 – Туреччина 1,63
Доробок у рейтинг: -3,37
Найрезультативніші наші гравці (очки – в атаці, блоки, ейси): Ілля Ковальов 18 (16-1-1), Юрій Семенюк 17 (12-1-4), Олег Плотницький 12 (9-1-2), Василь Тупчій 11 (11-0-0), Владислав Щуров 8 (7-1-0)
А запахло смаженим тому, що вже наступного дня на фоні втоми нам належало грати проти турків. У цьогорічній Лізі націй вони показують дуже пристойний волейбол, серйозно вкладаються в розвиток команди й мріють піднятися до рівня своєї жіночої збірної.
Перші два сети, попри великі труднощі, ми виграли. Знову не йшло в атаці у Плотницького й Тупчія. Так, Олег любить казати, що статистика не відображає повної картини гри, але 25% в атаці (15/60) за два матчі важко назвати хорошим показником. Тягнули блок, подача та Ковальов, який за такого розвитку подій (коли не йде у діагонального) виходить на перший план завдяки своєму вмінню забивати високі м’ячі.
І от коли вже повели 2-0 й замайоріла надія, Лосано навіщось на початку третього сету замінив Ковальова на Янчука. Дмитро після цих смикань туди-сюди геть не потрапив у гру, а Іллю повернули вже за рахунку 5:10. Зважаючи на те, що партію програли лише 23:25, цей крок виявився вирішальним.
Далі стало ще важче – далася взнаки втома. На тай-брейку навіть зачепилися за рахунок 7:5, але кілька поспіль ударів Василя й Олега в блок остаточно підписали нам вирок.
У цілому непоганий матч, але сил явно забракло. Після такого важко було не провести паралелі з минулорічною Лігою націй.
19 липня
Україна – Німеччина 3-1 (25:23, 20:25, 25:22, 26:24)
Передматчеві коефіцієнти: Україна 1,33 – Німеччина 3,33
Доробок у рейтинг: +8,08
Найрезультативніші наші гравці (очки – в атаці, блоки, ейси): Максим Тонконог 21 (18-3-0), Дмитро Янчук 13 (11-0-2), Юрій Семенюк 12 (7-2-3), Олег Плотницький 11 (7-2-2), Владислав Щуров 7 (4-3-0)
Перед останнім туром ми опинилися в ситуації, коли вже не мали повний контроль над ситуацією. Вперше з третього туру наша команда випала із зони плей-оф, а численні сподівання на допомогу інших команд до початку матчу виявилися марними: і американці, і кубинці, й іранці змогли взяти у наших конкурентів лише по одному сету, хоча нам була потрібна їхня перемога.
Але все це стосувалося лише достатньої умови виходу в плей-оф. Необхідною ж залишалася наша перемога над непростими, хоч і втомленими, німцями.
Матч вкотре продемонстрував, що в Лізі націй ніхто нікому спеціально не програватиме, незалежно від наявності чи відсутності мотивації. Німці дуже щільно зарубалися, підтримуючи високий темп завдяки широкій ротації.
Мабуть, не зовсім коректно так говорити, але матч нам виграв провал Тупчія. Василь знову геть не увійшов у гру: за три атаки двічі вдарив у блок і ще раз – в аут. Саме це підштовхнуло Лосано вже на початку першого сету, за рахунку 4:9, провести подвійну заміну: разом із Тупчієм майданчик залишив і Синиця, який, схоже, не витримав навантаження третього тижня. Так на майданчику з’явився 18-річний 214-сантиметровий велетень Максим Тонконог у парі з пасуючим Щитковим.
І воно спрацювало, як не дивно. Перший сет витягнув Щуров, який майже всі свої результативні дії зробив саме в цьому відрізку (зокрема й три блоки). А коли з другого сету довелося замінити й Ковальова, усі високі м’ячі взяв на себе Тонконог.
І виявилося, що якщо по-справжньому довіритися хлопцям, то вони здатні тягнути. Тонконог і Янчук провели на диво ефективний матч, реалізувавши в атаці майже 70% м’ячів без жодної (!) помилки (18/26 у Максима та 11/16 у Дмитра). А Плотницький і Пампушко взяли на себе всю чорнову роботу.
Все одно було дуже складно. У четвертому сеті довелося повертатися з 13:17 на 19:17 завдяки подачам Янчука, а потім на більше-менше виривати перемогу зусиллями Тонконога. Але ж змогли!
Дуже важка і дуже важлива перемога! Повторення минулого року не відбулося, чорну смугу вдалося перервати. І навіть якби на цьому наш шлях у Лізі націй завершився, ми могли б іти з високо піднятою головою.
Французьке диво, хороші гроші і номінація Янчука
Та шанс на плей-оф у нас ще залишався. Для цього потрібна була допомога від немотивованих французів у матчі проти заряджених болгар. І в той час, коли більшість дивилася, як Ферран приносить Іспанії титул чемпіона світу з футболу, волейбольні вболівальники та гравці збірної прикипіли до телевізорів у сподіванні на французьке диво.
І це сталося! Франція впевнено обіграла Болгарію – 3-0! А це означало, що ми досягли історичного успіху – вийшли до плей-оф Ліги націй уже в другому сезоні серед еліти! Як же це сильно! Як же це приємно!
Як же оцінити наш виступ уже з холодною головою? Бо вже почали лунати голоси, що ми чогось недобрали й могли виступити краще.
Та про що ми взагалі говоримо? Це безперечний успіх для такої команди, як Україна! Недарма Рауль Лосано сказав дуже правильні слова: «Україна історично не є командою першого світового рівня… а закріпилася серед топ-8 команд Ліги націй».
Навіть сухі цифри говорять самі за себе: цього року ми видали результат 7-5 після минулорічних 6-6. І це тоді, коли про жодну недооцінку з боку суперників уже не йшлося, як це було на старті минулорічної Ліги націй у матчі зі США.
Ми здобули сім чистих (!) перемог, а ще двічі програли на тай-брейку, ведучи 2-0 (і потенційно могли вигравати й ці матчі). Всуху поступилися лише непереможним японцям, а по-справжньому провальним був хіба що матч із сербами. Дуже сильний виступ!
Нагадаю: перед стартом Ліги націй букмекери ставили нас лише на 13–15 місце. Ми ж завершили груповий етап сьомими!
За аналогією з жінками, пропоную оцінити очікування і реальність відносно букмекерських котирувань за такою метрикою:
– якщо коефіцієнт на перемогу був у межах 1,01–1,24, то очікувалася перемога з рахунком 3-0;
– якщо коефіцієнт на перемогу був у межах 1,25–1,49, то очікувалася перемога з рахунком 3-1;
– якщо коефіцієнт на перемогу був у межах 1,50–1,84, то очікувалася перемога з рахунком 3-2;
– якщо коефіцієнт на перемогу був у межах 1,86–2,70, то очікувалася перемога з рахунком 2-3;
– якщо коефіцієнт на перемогу був у межах 2,71–4,00, то очікувалася перемога з рахунком 1-3;
– якщо коефіцієнт на перемогу був у межах 4,01–15,00, то очікувалася перемога з рахунком 0-3;
– якщо реальний результат відрізнявся від очікуваного, то різниця у виграних або програних сетах ішла команді в плюс чи мінус;
– в кінці оцінюємо загальну суму.
Як бачимо, ми суттєво перевершили очікування. Особливо вирізняються перемоги над Бразилією та Італією. Це справді історичні звитяги!
Цікаво також поглянути на те, як ми грали з командами, з якими зустрічалися і минулого, і цього року.
Як бачимо, у чотирьох із п’яти збірних ми взяли реванш. Водночас три з чотирьох команд узяли реванш уже в нас. Це ще раз підтверджує, що сталих величин у Лізі націй майже немає, а рівень команд надзвичайно щільний. Варто лише трохи проґавити зі складом чи підготовкою – і замість боротьби за плей-оф можна спокійно вилетіти. Нідерланди без Німіра та Канада без Маара не дадуть збрехати.
Що з рейтингом і майбутніми іграми
Аналіз гри окремих гравців і роботи тренера залишу на пізніше – підіб’ємо підсумки сезону вже після чемпіонату Європи.
Що стосується рейтингу, то ми здійснили неймовірний ривок, набравши величезні +45 балів, і піднялися одразу на сім позицій – з 18-го місця на 11-те. І це ще росію повернули до рейтингу – інакше були б омріяними десятими. Тепер найважливіше – втриматися на цьому рівні, а це точно буде не легше, ніж піднятися на нього. А ближче до Олімпіади можна буде помріяти й про омріяний топ-10.
Остаточна турнірна таблиця групового етапу чоловічої Ліги націй має наступний вигляд
До плей-оф неочікувано пробилися Туреччина та Україна. Натомість Бразилія вперше з 1991 року залишилася поза плей-оф (якщо враховувати і Світову лігу – попередницю Ліги націй).
Китай, незважаючи на останнє місце та заслужений як би виліт, завдяки проведенню фінальної частини не лише зберіг місце в Лізі націй, а й потрапив до плей-оф. Виглядає несправедливо, але такий регламент діятиме ще й наступного року.
Найбільше від цієї схеми постраждали Болгарія та Канада. Перші не потрапили до плей-оф (причому вже другий рік поспіль програли вирішальний матч немотивованій команді – торік це був Іран), а другі взагалі вилетіли з Ліги націй. Канадців шкода, але програти всі сім (!) тай-брейків – це вже занадто.
Для виходу до плей-оф цього року потрібно було здобувати більше перемог, ніж торік. Якщо минулого сезону Куба пройшла навіть із результатом 6-6, то тепер і 7-5 могло не вистачити – лише ми проскочили.
Пари плей-оф виглядають наступним чином
Ми граємо останніми – проти найрейтинговішого суперника турніру. Навіть якщо програємо 0-3, навряд чи хтось скаже криве слово. Тим паче що така поразка коштуватиме лише 2,93 бала рейтингу. А якщо вдасться зачепитися хоча б за сет – це вже буде дуже круто.
Взагалі, схема, за якої команди, що програли в чвертьфіналі, одразу завершують турнір, виглядає не зовсім адекватною. Уже б зробили хоча б втішні матчі за 5–8 місця – і молодь пограла б, і команди отримали б більше практики. Але маємо те, що маємо. Не здивуюся, якщо Лосано не форсуватиме форму до плей-оф – чемпіонат Європи вже на носі. Може, навіть дасть комусь із гравців перепочити – не засуджу. Хоча це все ж малоймовірно: шанс зіграти в плей-оф Ліги націй може ще нескоро випасти.
Янчук – найкращий за ейсами в ЛН
Дмитро Янчук став найкращим подаючим групового етапу Ліги націй, наколотивши 21 ейс. За це він отримає 10 тисяч доларів призових (щоправда, може поділити їх із Раном Такахаші). Загалом же в цій номінації Україні просто немає рівних. Окрім Дмитра, до топ-10 увійшли ще Плотницький (16 ейсів, був би лідером, аби не пропустив перший тиждень) і Тупчій (15), а до топ-20 – Семенюк (13). Щось подібне має лише Болгарія, але в неї у топах лише троє гравців.
До речі, про фінанси. Україна вже гарантувала собі найбільші річні призові за час незалежності – щонайменше 152 750 доларів:
– за перемоги 7 х 9 500 = 66 500
– за поразки 5 х 4 250 = 21 250
– за 7 місце (якщо Китай не апсетне Японію) 65 000
Сума: 152 750 доларів.
Після плей-оф Ліги націй і невеликого відпочинку на нашу команду у вересні чекатиме чемпіонат Європи. Треба добре підготуватися й тримати марку.
Ніяк не можна втрачати очки з Ізраїлем, Північною Македонією та Португалією – це боляче вдарить по рейтингу. Найобережнішими треба бути саме в першому матчі з Ізраїлем. А от із Болгарією, попри їхній статус господарів, цілком можна поборотися.
Тож ще раз подякуємо нашим хлопцям за чудові емоції та відмінний результат і побажаємо хорошої гри у плей-оф! Ви найкращі!
Любіть волейбол і підтримуйте наші команди!
Все буде Україна!
🔥 Історичний дебют: збірна України зберегла прописку на наступний рік у жіночій Лізі націй
Фото: en.volleyballworld.com
